ЛЮДИНА, ЯКА ХОЧЕ ПИСАТИ, НЕ МОЖЕ ДОЗВОЛИТИ СОБІ НЕ ЧИТАТИ
Оля Хiлобок про першу роботу, улюбленi книжки,
Creative reading та свою нову програму
— Привіт. Почнімо розмову з твого професійного шляху. Де навчалася й куди це тебе привело?

— Якщо швиденько, не зі школи починати, то я закінчила Києво-Могилянську академію, а після цього була академія наук, і я навіть написала дисертацію зі спеціальності "Соціологія". Мені завжди говорили: "Олю, дуже мало написано. Воно, звичайно, красиво й лаконічно, але треба більше на 120 000 знаків. Треба роздмухати". От це було найгірше в моїй професійній науковій кар'єрі, і я вирішила, що треба шукати роботу, де цінують те, що ти пишеш мало. На той час я не знала, хто такий копірайтер, що він робить, але надіслала своє резюме на один конкурс. Через два місяці мені відповіли, що я пройшла у другий тур і мене запрошують на зустріч. Так я потрапила до THINK! MacCann Erickson, де працювала з відомими брендами під керівництвом Жені Камінського й Льоші Дьоміна. Потім були 1+1 й Fedoriv. Але якоїсь миті я втомилася від реклами й пішла вчити людей думати та читати, а писати — то вже така річ. Упевнена, якщо вмієш читати й думати — ти не зможеш не писати.

— Ти почала працювати копірайтером, не маючи освіти. Розкажи про самонавчання. На що треба звертати увагу початківцям?

— Я почала читати багато неперекладеної літератури. Дуже радію, що зараз є перекладені й написані книги слов'янськими мовами, але коли починала майже 10 років тому, такого взагалі не було. Усе, що в мене було, — бажання, натхнення й знання англійської на досить високому рівні. Це мені дозволило прочитати Creative thinking і Creative writing. Дуже складно пригадати конкретні книжки, бо їх було досить багато, але якщо ви вб'єте в пошуку Amazon Creative writing — навряд чи дуже схибите. А решта — це робота методом практики, спілкуючись з різними клієнтами. У кожного бренд-менеджера своє "розуміння прекрасного", і тобі треба порівнювати, думати, уміти реалізувати все в одному проекті, враховуючи бажання клієнта, своє креативне бачення та те, чого насправді хоче аудиторія.

— Якщо говорити про твою викладацьку діяльність, то ти починала в Bazilik з інтенсиву про мозок, але ніколи не називала це нейрокопірайтингом. Розкажи, як ставишся до цього терміну й узагалі до дисципліни.

— Є кілька слів, які викликають у мене серйозну алергію. До топу входять "нейро" й "копірайтинг". Коли це поєднують в одне слово, у мене починає сіпатися око, бо я відверто не розумію, що за цим стоїть. Нейрокопірайтер — це хто? Це людина, яка знає якісь слова чи вміє їх прокричати у відповідний час так, щоб ти встав і пішов? Тоді це вже гіпноз називається. Якісь неінвазивні методи впливу на мозок насправді можна назвати нейрокопірайтингом. Якщо ти знаєш щось про мозок і вважаєш ці знання корисними для написання текстів, звичайно, ти можеш це називати нейрокопірайтингом. Але я не розумію, про що ця галузь знань. Для мене це маніпуляція, бажання продати людям під виглядом курсів чи якихось послуг те, що насправді можна зробити просто, якщо ти керуєшся здоровим глуздом. Кожен копірайтер зараз має знати, що відбувається в голові людини — це базова інформація.
ОЛЬГА ХІЛОБОК
Кандидатка соціологічних наук, невтомна читачка, заплутувачка-і-розплутувачка складнопідрядних конструкцій
— Нещодавно ти зробила нову програму "Читання для писання". Що спонукало почати говорити й навчати Creative reading? Ти почала більше читати?

— Не скажу, що почала читати більше — почала читати краще. Насправді зараз сама себе гальмую, бо я людина, яка якщо чимось захоплюється, то не може зупинитися. Якщо протягом одного дня не читаю, то вже думаю, що я отупіла й заржавіла. А причина не в кількості й кожна людина має право не читати. Не потрібно нав'язувати "О, Боже, ви не читали "Війну й мир". Але з огляду на те, що у світі відбувається, і використання цього знання для того, щоб писати краще, впливати цим знанням на людей — таки доведеться читати. Це вимога до професійного автора. І от з цим насправді проблема на нашому ринку. Creative writing ми потроху навчилися, а от до сreative reading… ще трошки не дійшли. Принаймні я на наших теренах ще не бачила, бо швидкісне читання й навчання дошкільнят — це трохи інше. Знову ж таки, відкрийте Amazon, там уже є, що читати на цю тему. У країні є спеціалісти, але наразі вони в академіях і живуть на кафедрах. Для розуміння: різні люди читають по-різному, і одна людина на різних етапах та станах свого життя теж по-різному читає. Можна, звичайно, просто собі дорослішати, органічно ставати розумнішим з віком. А можна цей процес трошки пришвидшити й зняти вершки з того, що вже знає людство. Це просто робить тебе крутішим спостерігачем за матеріалом, який тобі дають. Якщо ти вмієш витягувати матеріал з книжок, то зможеш застосувати його в комунікації бренду.

— Наскільки ці знання важливі для тих, хто пише? Чи це важливо для всіх?

— Я просто роблю професійний наголос на тому, що людина, яка хоче писати, не може дозволити собі не читати. Бо вона буде гола в професійному плані. Те, що мені набагато цікавіше спілкуватися в житті з людьми, які читають, — це мій життєвий вибір. Але я проти снобістського "якщо ти не читаєш — ти ніхто". Це вибір кожного.
— А як щодо дитячого читання? Як правильно заохочувати читати дітей? Ти вивчала це питання?

— Поки в мене немає дітей і є тільки теорія, але з того, що я зустрічала серед людей, яким можу довіряти (і цей досвід теж спирається на здоровий глузд): дуже складно привчити дитину читати, якщо ти сам не читаєш. Можна дуже здивуватися, якщо щось робити постійно й бути одночасно кимось важливим для своєї дитини, а в житті батьки — це завжди незмінні авторитети, то ви побачите, що в батьків, які читають, діти також читають. Вони повторюють слова, вдягають ваші речі, і якщо ви читаєте, то вони теж це скопіюють. Звісно, тут є окремий підпункт про читання з дитиною вголос. Якщо цей процес зробити цікавим і веселим, пояснювати дитині, що вона читає, і читати разом уголос — це працюватиме. А посадити дитину з книжкою, а самому в цей час дивитися нового "вДудя" (а це теж не найгірший приклад) — це щонайменше несправедливо. Не поясниш дитині, що їй треба вчитися, а ти вже своє здобув.

— Ти зараз сказала про читання вголос з дітьми. А дорослим це теж потрібно? Як узагалі зрозуміти, що ти правильно читаєш?

— Перший спосіб перевірити, чи тобі "зайшло" — це коли закриваєш книжку й можеш коректно переказати, що ти зараз прочитав, розказати, що ти запам'ятав поверхнево: імена, назви, сюжет. І чи зрозумів, навіщо тобі цей автор. Розуміння — це перший і чи не єдиний критерій того, що ти правильно щось прочитав. Почитати швидко, прочитати повільно — абсолютно немає значення. Просто є книжки, які варті того, щоб на них витрачати час і читати їх повільно. Узагалі, є тексти, над якими треба посидіти, пожити, подумати, прочитати абзац і відкласти, можливо, на тиждень, а є тексти, які цього просто не варті. Не треба мучити свою голову довгим і болісним тертям об цей текст. Стільки добрих книжок і текстів навколо, що просто гріх витрачати час на погані.
— У тебе є Telegram-канал, де ти розказуєш про книги, які читаєш. Узагалі, питати про улюблені твори в книголюба складно, але все-таки: назви п'ять книг, які за цей рік змусили тебе подумати. Зрозуміло, що це не заклик до обов'язкового читання всім, але все одно цікаво.

— Я називатиму їх не за порядком топу, а так, як вони мені виникають у голові. Перша — "Божественна комедія" Данте Аліг'єрі, з якої я в школі прочитала уривок, і той — з пекла. Це те, що точно хочу завести собі в паперовому вигляді російською, тому що читала я її англійською. Друга — The Curious Incident of the Dog in the Night Time Марка Геддона. Я її прочитала вже не вперше. Вона написана від імені хлопчика-аутиста, і наче про мене все. Третя — "Доктор Живаго" Пастернака. Просто геніально, і це те, що треба завести собі в паперовому вигляді стовідсотково. Четверта — The Overstory Річарда Пауерса. Книжка про дерева, але вона про життя: про те, як усе тече й минає. Це як фільм "Дерево життя", тільки книга. І п'ята — Paradise Lost Джона Мілтона. Вона написана англійською старообрядною мовою, такою красивою — до мурашок. Мілтон написав якнайкраще про те, як людство почало падати в гріхи. Ось вона, п'ятірка, яку видала моя свідомість станом на зараз.

— Ти згадала "Божественну комедію", яку прочитала лише зараз, а за шкільною програмою свого часу ми вивчали її в 5 класі. Можливо, зараз щось і змінилося, але ти пам'ятаєш, що тоді ми вивчали. Чи взагалі реально в такому віці давати такі книжки?

— Я пам'ятаю "Декамерон", "Майстра й Маргариту". Такі книжки, за які насправді не взялася б навіть в університеті. Я відверто була тупа для цих книжок у такому віці. Взагалі, є думка, яка мені дуже сподобалася. Здається, це писала Ана Харен у своєму щоденнику: відверто зізнаймося в тому, що людина з 15 до 25 років узагалі мало думає головою. Там гормони б'ють, проблеми росту, криза становлення. Який "Декамерон"? Якщо хочеться, звичайно, і людина сама до цього дійшла, то будь ласка, але відкладемо таку освіту до часів, коли людина сама зрозуміє, чому вона це робить, вона хотітиме та буде мотивована це робити. Мені здається, що достатньо просто називати ці твори й розповідати, як до них ставляться та як до них треба було б ставитись, але змушувати проходити через ці сторінки самостійно… Навіть якщо дитина прочитає — у неї ще немає того софту, який адекватно це зможе проаналізувати. Є цілий корпус підліткової літератури, яку безпосередньо створили, щоб дитина в цьому віці читала. Зрозуміло, врешті ми маємо підлітків, які не люблять читати, бо тобі дають це в нереальній кількості в такому віці, а потім ти ще приходиш на уроки української літератури, а там не просто все так само, а ще й усі страждають. Ніхто ж не показав, що українська література теж "кльова" й цікава.
— О'кей. А як би ти розподілила, що людині треба читати в дитинстві, підлітковому віці? З дорослими зрозуміло — вони обирають самі.

— Насправді немає рецептів та авторів якоїсь окремої вікової категорії. Зараз мені 30 років, і час від часу я купую собі дитячі книги +3, підліткову літературу та Канта. Тому я б не обмежувалась окремими авторами, а просто порадила б частіше заходити в книжкові магазини — там узагалі все добре з кожною категорією й усе розкладене по поличках.

— А щодо української літератури? Які книжки ти б порадила?

— Я не знаю, що зараз відбувається в шкільній програмі з української літератури. Насправді є просування в правильному напрямку: до програми додали Катю Бабкіну, як я чула. Тому не братимуся цькувати міністерство освіти, бо є книги ще й з моєї програми на кшталт "Тигроловів" Багряного. Але якщо хочете читати круту українську літературу, зайдіть у видавництво "Основи", і ви побачите "кльову" класику — от її я точно можу радити. У мене є два улюблені поети серед українських сучасних письменників — це Жадан та Андрухович з їхньою лірикою. От не знаю, звідки вони це беруть, але читаєш — і воно просто під шкіру.
— І останнє запитання: розкажи про свою програму "Читання для писання". Як відбувається інтенсив і для кого він?

— Насамперед цей інтенсив — для людей, які читають і підозрюють, що від читання можна отримати більше, ніж просто здається на загал. І для того, щоб читати, недостатньо просто вивчити слова і як їх вимовляють. До того ж це для людей, які хочуть таки писати, тому що це база. На самому інтенсиві в нас досить весело, тому що я починаю з читання. У мене є книга, зачитана майже до дірок, і я її читаю наживо, уголос майже 1,5 години. Це не так просто й можна було вирішити це технічно простіше, але живий голос і живе сприйняття, концентрація уваги на живому голосі — це така нетривіальна практика. Я проговорюю слова, але, по суті, читаємо ми всі справжню живу книжку й розбираємо, зокрема, її та різні принципи, граматику читання. Тобто якщо ти побачив у тексті веселку, що це означає? А якщо в тексті вампір, то це про що? І всі ці штуки ми аналізуємо, як абетку. Це очевидні речі, але коли ти розкладаєш для себе по місцях, то починаєш бачити абсолютно інший текст. Ти підходиш з цими знаннями до нових і вже прочитаних текстів. І як наслідок — починаєш інакше писати.
Прочитати про інтенсив
"Читання для писання"
Место
г. Киев, ул. Воздвиженская, 54
+38 (073) 044 15 58
info@bazilik-school.com.ua


Пн-Пт: с 11:00 до 21:00
Сб-Вс: с 11:00 до 20:00

© Школа Bazilik, 2017
Сделано в