Ірина Виговська працює з комерційними текстами понад 10 років і є авторкою роману “Цукром догори”.
Як я почала писати
Писати я хотіла ще в дитячому садку — це стало мотивацією вчити букви. Мене надихнув мамин блокнотик з підлітковими віршами. Подумала: якщо мама могла, то я теж зможу. Щоправда, я не знала, про що писати і, надиктовуючи мамі казочки, просила її допомагати з сюжетами. У школі, коли вже вміла писати, взялась за продовження “Гаррі Поттера”. Напридумувала безліч версій, в одній він навіть з Герміоною одружився...
Перший мій підробіток у 16 теж був пов’язаний з текстом. Так, побачивши перше-ліпше оголошення, в якому шукали журналіста, я стала працювати в редакції “Католицького вісника”, писала репортажі. Паралельно вчилася на перекладачку, водила екскурсії французькою, перекладала церемонії в РАЦСі — такі дивні досвіди, втім вони допомогли мені зрозуміти, що найбільше мені подобається працювати саме з текстом.
Про художню літературу в моєму житті
Як письменницю мене тішить, що українці стали більше читати. Я відчула це на собі, коли навесні 2022 року був пік продажів моєї книжки. Щоправда, я видала її двома мовами, і наклад українською майже розпроданий, а російською лежить.
Наразі в українських авторів побільшало можливостей і шансів видати свою книжку. Я, наприклад, почала співпрацювати з видавництвом “Лабораторія”. Раніше воно займалося перекладною літературою, а з 2022 року почало розвивати напрям української. Оголосили open call — податися можуть навіть дебютанти. За рік вони розглянули кілька сотень рукописів. Зараз я відчуваю більшу відкритість українських видавництв, до того ж вони працюють над промоцією українських авторів за кордоном.
Мені як авторці приємно за цим спостерігати. Здивував кейс із дитячою книжкою про урбаністику Ірини Озимюк “У міста є я”. Першою права на переклад купила Швеція, у якій міста процвітають, їм цікавий український погляд на цю тему. І Україні є що запропонувати в різних жанрах і темах, адже ринок переживає бурхливий період. У нас є бестселери, як-от кримський роман Анастасії Левкової “За Перекопом є земля” чи нонфікшн Каті Бльостки про материнство. Деякі книжки, як-от “Доця” Тамари Горіха Зерня, вже кілька років лишаються популярними. Уже є книжки про повномасштабну війну. Нам усім є про що писати, тож книжок буде багато.
Чому комерційні тексти?
В Україні заробляти на життя лише художнім письмом, на мою думку, майже неможливо. Гроші з книжок — це радше винагорода, ніж повноцінний стабільний заробіток. Треба жити, дбати про дітей, тож у мене ніколи не було варіанта займатися лише художньою літературою. Утім, тексти — це єдине, із чим мені цікаво працювати, тож я інтерпретую свій інтерес під різні запити, пишучи комерційні матеріали. Інколи навіть думаю: добре, що є менші проєкти, бо два роки поспіль сидіти над однією книжкою — складно. Мені подобається динаміка в моїй роботі, коли я рухаюсь від проєкту до проєкту. Однакових завдань не буває; завжди потрібно вигадувати щось нове, тож я знаходжу певний елемент творчості в кожному тексті.
Про віру в себе
Нещодавно я усвідомила, що на ринку майже не залишилося великих агенцій чи брендів, з якими я ще не працювала. З досвідом страх братися за складні проєкти чи зовнішню комунікацію зник, особливо коли бачиш свої тексти на бордах по місту. Тепер я відчуваю, що немає проєкту, з яким я не зможу впоратися. Але так було не завжди — попередні 10 років у мене не було впевненості в тому, що я на щось здатна. Мабуть, до моменту, коли українка, яка живе у США, попросила мене взятися за її бренд весільних суконь. Спершу я відмовила їй, бо не пишу англійською, а вона пів року нагадувала про себе й таки переконала мене. У результаті я створила текст українською, а вона його переклала.Тоді я усвідомила: те, що бренди обирають співпрацювати саме зі мною, свідчить про мою професійність.
Загалом мені було б цікаво працювати над перезапуском брендів, коли ти можеш вплинути на їхню трансформацію. Цікавлюся також сферою державної комунікації, адже зараз співпрацюю з МОН, і проєкт уже на етапі затвердження. Але в цій сфері багато моментів, які мене зупиняють.
Як обирати, з ким співпрацювати
Мені буває страшно, що якщо я відмовлюся від проєкту, який мені не дуже подобається, в мене не буде роботи взагалі. Але вона завжди приходить. Зараз я вчуся відмовлятися від того, що мені нецікаво. Про те, що співпраця буде провальною, можна зрозуміти на етапі домовленостей. Наприклад, якщо тобі відписують об 11-й ночі, і ти сигналізуєш: “Поважайте мій час, надалі відповідайте раніше”, — а людина продовжує це робити. Або ж маркером може бути тема грошей, коли потенційний клієнт відмовляється робити передплату або починає розповідати, які твої послуги дорогі. Тобою не задоволені вже на цьому етапі, то що ж буде далі? Раніше я могла поступитися, але ні до чого хорошого це не призводило.
Ще один дзвіночок — коли просять зробити “на вчора”. Ти вриваєшся в цей процес, а тоді вночі сидиш втомлена й запитуєш себе: “Навіщо воно тобі треба?”. Зовсім нещодавно я втрапила в таку пастку із соціальним проєктом: працювала вночі за безплатно, а вони запустили сайт без моїх текстів. Якщо люди отримують щось безплатно — цим легко знехтувати. У таких ситуаціях тобою маніпулюють, мовляв, невже ви не хочете допомогти дітям/тваринкам. Бо якщо ти не погоджуєшся зробити все й на завтра, то почуваєшся поганою людиною.
Я досі вчуся розпізнавати маніпуляції і обережно виходити із цих взаємодій.
Про ставлення до гострайтингу
Бувало, що після співпраці з брендом власник звертався до мене з пропозицією стати його гострайтеркою, тобто писати від його імені. Він пояснював це тим, що йому подобаються мої тексти, а я в цей момент думала: “Але ж ти теж можеш писати. І не гірше, ніж я. Просто інакше”.
Для того, щоб дати завдання райтеру, все одно треба проговорити, про що буде текст. То чому б ці думки не записати? Взагалі, запит на гострайтинг доволі популярний. Людям хочеться медійної присутності, але вони не мають на це часу, тому знаходять таке рішення. Це хороший заробіток, проте я відмовляюся від подібних пропозицій, бо не люблю нещирості, несправжності. Мені страшно думати, що люди, чиї думки я читаю в колонках чи постах, їх не писали. А як тоді знати, хто справжній, а хто ні?
Мій воркшоп
Я думаю, що писати можуть усі. Питання лише в тому, кому скільки зусиль доводиться докладати для цього. Якби для розв’язання завдання мені запропонували або написати щось, або скласти табличку, то текст мені дався б легше, а комусь — навпаки.
Багато в кого написання текстів викликає негативні емоції, і недарма. Спочатку в школі тебе вчать писати за певною схемою, і якщо ти від неї відходиш, кажуть, що це неправильно. Потім в університеті пишеш дипломні, користуючись певними конструкціями. І звісно, в тебе складається уявлення, що текст — це обов’язково щось складне. Але це не так. Варто знизити градус очікувань. Зрештою, ми можемо писати так, як говоримо. Усі ж висловлюють свої думки, отже ці тексти вже існують, їх потрібно лише записати. І цей скіл в житті рано чи пізно знадобиться, навіть якщо робота не пов’язана із написанням тексту напряму.
Добре писати можна навчитись. Тут відіграє роль, наскільки свідомо ти підходиш до цього запиту. Наприклад, на мій воркшоп прийшла дівчина, яка все життя працювала в логістиці, але любить писати. Вона вирішила змінити роботу, тож була уважною і дуже старалася. Я вважаю, що вона взяла для себе максимум, який можна було взяти із цього навчання.
Мій воркшоп триває три дні і поділений на блоки: про маркетинговий текст загалом (адже він відрізняється від інших тим, що має чітку функцію), про текст у різних каналах комунікації бренду (від розсилки до релізу) і про те, як закладати в нього певний тон комунікації бренду.
Цей інтенсив підійде новачкам, адже він дає базу: що добре, а що погано. Людина, яка лише починає свій шлях, може не знати, що конструкції на кшталт “найсмачніший” та “ексклюзивний” не працюють, і я пояснюю чому. Під час навчання ми говоримо про те, як навчитися за допомогою тексту розв’язувати проблему чи запит бізнесу, за якими критеріями визначати, який текст буде доречним у певному каналі комунікації.
Воркшоп також буде корисний для власників бізнесу, адже люди, які створюють продукт, мають розуміти, що з ним відбувається. Письмо структурує думки. До того ж, наймаючи людей, треба знати, як ставити їм завдання і на що варто звертати увагу. Я розповідаю, чому скіл копірайтера важливий і як текстом можна допомогти бізнесу.
До мене приходили навчатися й колеги, які вже успішно працюють з комерційними текстами. Спершу я здивувалася, навіщо їм це потрібно, а потім пригадала, що я теж постійно вчуся в колег. Адже кожен лектор розповідає про свій досвід, що може відрізнятися від вашого, і про це завжди цікаво послухати.
Записатися на інтенсив