— Якщо людина хоче писати, із чого їй починати? З копіювання авторів, яких вона любить? З визначення теми? З форми? Із чого?
— Мій товариш Женя Ножечкін – режисер в Голівуді, в якого щойно вийшов фільм з номінантами на премію «Оскар», якост вів репортаж в сторіз, і в нього запитали: «як почати знімати кіно?». Він відповів: взяти якусь камеру, придумати якусь ідею, зняти її, змонтувати, подивитися, проаналізувати і ще раз зняти. Повторювати цей процес багато разів, поки не станеш профі. Те саме з письменництвом. Універсального способу немає — не можна навчити. Але можна навчитися, якщо робити це постійно і наполегливо. Праця письменника – інтелектуальна. Це насамперед уміння чути, бачити й відділяти важливе від неважливого. Для того щоб добре писати, потрібно добре мислити, знаходити ідеї та бачити, що хвилює людей. Люди, які добре думають, добре пишуть.
Почати треба з першої чернетки. Знайти те, що хочеш написати і втілити це в тексті. Прочитати, відкласти — хай полежить день-два, тоді ще раз прочитати та доповнити, відредагувати. Знову і знову. В Енн Ламотт є класна книжка «Птаха за птахою». Там є цікавий приклад: хлопцю дали завдання описати всіх птахів, які живуть у їхньому районі. Роботи багато, тож він трохи розгубився, не знаючи, з чого почати. На що тато йому відповів: «знаходиш першу пташку, читаєш про неї, розповідаєш своїми словами. І так птаха за птахою». У письменництві все так і працює.